Шукати в цьому блозі

понеділок, 19 червня 2017 р.

Нічого не дається зразу

За**бали люди , які постійно ниють! Якщо вам щось подобається - беріть і займайтесь цим. Нічого не дається зразу. Усі ми маємо одинаково пальців на руках і ногах , і у всіх 24 години на добу. Тому почніть уже хоча б з чогось. // Часто чую: "Я би робив - *ЦЕ*, але таких людей багато. А я би робив - *ЦЕ* але воно не популярне." Робіть , що вам подобається - краще за всіх і - на це знайдеться свій покупець. // Ну а якщо ви все ж таки "нитик" , який уміє "копати і - некопати", і знайшли собі виправдання🤔 - ну, що ж .. тоді умови у цій країні для вас насправді занадто суворі. Успіхів усім ))

неділя, 26 лютого 2017 р.

КУДИ ВЕДУТЬ ДИТЯЧІ МРІЇ

         «Зробити щось, лишити по собі,
           а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
           щоб тільки неба очі голубі
           цю землю завжди бачили в цвітінні»

       Саме цими словами хочеться охарактеризувати добру справу дітвори у нашому мальовничому селищі Отинія, що на Івано-Франківщині, оскільки діти, про яких йтиметься уже залишили відбиток своїх добрих вчинків в історії нашого сьогодення.  Подія залишилась непоміченою для більшості односельчан, бо час такий − зараз усі за Україну, лозунги, герої, СЛАВА УКРАЇНІ, а  дій  - ..

       І як же я був здивований, коли, прогулюючись шкільним стадіоном, де  ще донедавна була така собі пустка сміття і металу,  потрапив на спортивний молодіжний захід . Тут не було депутатів, селищних голів, вступних промов «важливих» людей. Тут грала музика і тішилися діти. Все нагадувало розважально-спортивну гру з музикою і змаганнями у вправах які ми робимо з дитинства. Потім були переможці та їх нагородження.

       Ви скажете: «Ну , що тут такого?». Так,  усе б нічого, якби не ЇХНІ мрії, ЇХНЯ воля, ЇХНЄ бажання. Виявляється вся  обнова в якій виглядав спортмайданчик була зроблена за ініціативи та допомоги дітей. Дітей, які не чекаючи Європи, власноруч та за свій зекономлений кошт робили її тут.  А зробили вони багатенько. З допомогою дорослих вони поклали нові лавки, поварили перекладини, пофарбували усе , придумали і зробили дуже оригінальну грушу для боксу зі старих шин (такої немає ніде), поклали смітник, підсипали під перекладинами щебенем. Спортивний майданчик дуже змінився.

       Усіх це дуже запалило, вони почали частіше займатись, організовувати спортивні заходи, зокрема і  по Стріт Воркауту. Ця добра справа, яка робилася за ініціативи дітей всіх здружила та зблизила.

       Зараз холодно і людей можна зустріти не так вже й багато, та за сприятливішої погоди  тут  щодня було багатенько народу і навіть батьки з дітьми приходили просто погуляти. І серце радіє, бо ще донедавна це місце виглядало жалюгідно.

      Хочеться спитати: «Чому усі забули про молодь, як депозит своєї старості?».  Під «Слава Україні» ми вирубали парк з червонокнижними ялинами, усе забетонували , поклали красивий пам'ятник і гордимося своїм патріотизмом  у кафе навпроти. І наша молодь там же.

    А куди ведуть дитячі мрії?

понеділок, 9 січня 2017 р.

ДІВЧИНА У ПОТЯЗІ

                                               


Подивився фільм.  Під час перегляду мене увесь час не покидало відчуття, що історія "витягнута за вуха". Як серіал, як на замовлення, як просто щоб написати для заробітку.
      Не скажу що мені було не цікаво. Та я нічого з нього не взяв.
      З самого початку автор хотів нав'язати детективно психологічний настрій у який я ніяк не міг в'їхати.
     Взагальному картину можна розділити на кількість персонажів.  І кожна частина - людська доля. Це як листок паперу розділений на 4 частини. Усі частини різні та 1/4 частину - тобто головного героя автор висвітлює найтемнішою.
     ///Я дивився фільм, як гру автора з його персонажами. ////
     Усе тривало до якогось моменту поки нам не захотіли показати іншу сторону дійсності , яка може бути в світлі іншого бачення.   На цьому фільм і кінчився. Зміст назви притягнуто до сюжету. Бо якщо відтяти початок чи історію потягу взагалі то це звичайний мильний серіал - нічого особливого. Навіть більше - він зкопійований з більшості детективів. І нічого більше.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
      Насправді все набагато глибше ніж читач може собі уявити. І сама книжка тут грає другорядну роль.
     Цей роман написала людина яка народилась не в бідній сім'ї.  Її батько був професором економіки і фінансовим журналістом. Це досить розумна людина яка вивчала філософію, політологію та економіку в оксфордському університеті. Згодом вона працювала журналістом у газеті "The Times". А також написала книгу фінансових порад для жінок — "The Money Goddess" («Богиня грошей»).
     Та потім думаю все було не так райдужно. Бо надалі Гоукінз почала писати романтичні комедії під псевдонімом Емі Сільвер (Amy Silver), які не приносили їй успіху. І працювала вона уже дома. І "Дівчину у потязі " теж писала дома. А щоб її закінчити позичила у батька грошей.
     Думаю на той час вона з успішної журналістки перетворилась на безробітнього нечитабельного письменника. В той час вона пише книжку «Confessions of a Reluctant Recissionista» - «Сповідь вимушеного рецессіоніста»( рецессіоніст — людина, одяг якої не відповідає її матеріальному становищу). З того, як називається книжка можна зробити висновок, що тоді це їй було дуже близьке. Та історія теж не увінчалася успіхом.
       Після вона пише сюжет про який ми говоримо. Та можна з впевненістю сказати, що історія   її життя та книга про рецессіоністів  стали певним гороскопом у цьому сюжеті.  І це і є справжній детектив.
                                                                                 // Хоча можливо я і помиляюся .. //

субота, 24 грудня 2016 р.

ЖИТТЯ І ШАНС ВИЖИТИ

                     
                   

  Як привернути увагу соціуму до проблем сиротинців?

В житті є ті -  хто хоче давати свою любов комусь і, є ті - хто її потребує . І не важливо хто з них - хто.  Хтось може давати цьому научні терміни та філософські пояснення.  Для когось це - не правильно. А для інших це - ЖИТТЯ І ШАНС ВИЖИТИ.

Останнім часом молодь набирає все більш  позитивної динаміки у добрих, благородних справах.  Тішить те, що це відбувається по добрій волі, без гучних лозунгів та безполітично і тихо. Тому хочеться висвітлити  цю справу для загалу.

Життя не завжди буває справедливе і вньому часто народжуються хворі і немічні діти, що приречені на самотність.  Це - "сірі тіні" нашого суспільства, які ми намагаємось не помічати. Ви скажете - доля ? Так, це про них .. це наперед визначений перебіг подій у житті цих людей. І що нас відрізняє? Усе, тай нічого .. А загалом - СВОБОДА ВОЛІ.   А ще - гордість. Гордість це - той гріх, який тяжко побачити у власному відображенні. Яскравість його обладунків сліпить очі.

         Та молодь - рушійна сила в любому часі. І зараз це чи не єдина сила, що хоч трішки приносить радості у однотонно буденний та злиденний світ сиротинців.  Багато молоді долучається до допомоги діткам. І кожен робить то по різному. Хтось - ціленаправлено збирає кошти а, хтось створює акції чи спільноти . Кожен по свому звертає увагу збайдужілого суспільства на проблеми сиротинців.

                      Ще мало відомо та і наша молодь теж зорганізувалася та  створила   Благодійний аукціон зустрічей від ФРІ  https://vk.com/charity_auction_fri
 Благодійний аукціон зустрічей від ФРІ  це - те середовище де в кращу сторону ми змінюємося ще й тоді коли справа приносить нам задоволення.  Це місце де ви можете помогти собі і людям , які потребують вашої допомоги.

 Заходіть , знайомтесь та  допомагайте діткам ))

понеділок, 12 грудня 2016 р.

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ РОЗВИТОК


                                                
                                               


Я в шоці! Гляньте: https://www.youtube.com/watch?v=eaIGlxyWtAc Люди без комп'ютерних технологій, з допомогою всього навсього - ПРАЦЮЮЧОЇ ГОЛОВИ пересували громадні будівлі більше 25 тис. тон. // Я знав, що цей факт історії має місце бути. Та мене дивує одне, які ми всі різні .. тоді, зараз .. Одні з допомогою все ж тієї голови можуть будувати немислимі споруди, що стоять століттями, освоювати космос, пересувати чуть не гори. А інші .. інші - просто не хочуть вчитися і пізнавати, розвиватися .. З здобуттям якогось достатку і стабільності - досягають піку свого еволюційного розвитку. І загнути дріт буквою "г" чи скласти пальці в форму "дулі" - складна, геометрична фігура. А якщо всеж получилася дуля то - о, Боже, це містика! /// Не знаю нащо я це пишу .. напевне того, що вже починає бісити пояснення тупих, телевізійно програмованих людей якоїсь складності - містикою.

ВРАЖЕННЯ ВІД ПОХОДУ У ФІЛАРМОНІЮ




                                                 

Недавно так получилося, що став власником двох квиточків у філармонію на концерт - музичний вечір з нагоди зібрання родини Соломії Крушельницької в Івано-Франківську. Почав шукати компанію та нажаль виявилось, що нікому з мого середовища такий заклад, як філармонія - не цікавий. Відтак - пішов сам тим паче, що раніше там не був. Ближче до суті .. 
Враження дуже хороші. Це була культура в чистому її вигляді. Починаючи із зустрічі гостей - клієнтів закладу і закінчуючи самим концертом. Що мене здивувало, що люди були діаметрально різної соціальної драбини (проста інтелігенція середнього класу типу звичайних колишніх викладачів, музикантів і - досить заможних людей керівних посад ). Молоді майже не було, хіба що діти. Концерт почався фільмом про життя і творчість Соломії Крушельницької. Історія життя дуже схожа на історію життя Івана Піддубного. Обидві постаті неймовірно талановиті у своїй справі, чим добре зарекомендували себе у всьому світі. Та обидвом судилося повернутися в радянський союз де вони швиденько стали у всіх своїх здобутках "КОЛИШНІМИ". І подальша доля Соломії теж була досить сумна. Потім були виступи гостей концерту, їх творчість музикальна і літературна, симфонічно оперні концерти. Закінчувалось усе грою академічного камерного оркестра "ГАРМОНІЯ НОБІЛЕ". Потім були спільні з родичами Соломії фотосесії. Власне концерт показав, що ми багатенько ще не знаємо про людей, які у свій час сильно прославили Україну, як співучу, музичну, як то кажуть - солов'їну.
////// Єдине, мені дуже шкода, що нікому з молоді не цікава сьогодні філармонія. Я багатьом пропонував. Більшість з них ніколи там не були і сумніваюся, що будуть. Та людям просто не цікаво. Деякі відкрито сміялись, мовляв філармонія для сучасної молодої людини це смішно. А мені шкода цих людей і страшно за наше майбутнє. Бо більшість з нас дальше власного телевізора і голої дупи у ньому нічого у житті і не бачила. І культура у нас і наших дітей формується на цьому світогляді, що пропонує телебачення.
Короче, не знаю .. концерт мені більше ніж сподобався. Та коли починаю все аналізувати .. на книжку стане )) Тому все гарно, рекомендую ))

неділя, 11 грудня 2016 р.

АВАНТЮРА ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ


Результат пошуку зображень за запитом "пересадка головы"

                                       

Пересадка голови .. тут коротко і без термінології  - ніяк. Хіба що - "відтяпай та приший".
       Висвітлюваати цю тему,  з точки зору спеціаліста теж не вдастся. Тому можна тільки поговорити про те, що має відбутися.
        Ця тема завжди цікавила світ медицини.  Тому зараз коли даний прицидент має місце бути в сучасній історії трансплантології за ним слідкує вся його спільнота.  Думки спеціалістів у цій сфері розділились: одні - не виключають такої можливості, інші - не впевнені в успіху а, деякі взагалі вважають це авантюрою приреченою на провал.   Та незважаючи на це, як сповіщає медіа простір першу в світі операцію по пересадці голови має намір провести італійський нейрохірург Серджіо Канаверо у Германії.  Проект отримав величну назву "НЕБЕСА".
   Як усі ми знаєм трансплантація зазвичай проводиться в тих випадках, коли орган реципієнта повністю зруйнований в результаті патологічного процесу чи травми. І цей випадок - не виключення. Як сповіщає видання Daily Star  в якості паціента виступить 30-річний програміст з Росії Валерій Спирідонов, який страждає від рідкісного генетичного захворювання - синдрому Вердінга - Хофмана. Через хворобу він прикутий до інвалідного крісла.  Деталей про операцію та самого донора поки нікому не відомо.  І ми лиш можемо припускати , що пересадка буде мати гомотрансплантаційний характер (АЛЛОТРАНСПЛАНТАЦИЯ ). Тобто пересадка між організмами одного і того ж виду (від людини людині), що мають різний генотип. Це найбільш часто використовуваний вид трансплантації.
Очікується, що процедура по пересадці голови триватиме до 36 годин. Лікар впевнений, що задумана ним операція цілком можлива, однак витрати на неї складуть кілька мільйонів доларів. Гроші на експеримент нейрохірург намагався знайти у багатих спонсорів, в тому числі у засновника Microsoft Білла Гейтса.
    Точної дати операції поки не відомо та Серджіо Канаверо розраховує провести її ближче до Різдва, тобто у грудні 2017 року. Таким чином випадок не залишиться непоміченим і в духовно релігійних колах. Адже лікар - людина стане на нову сходинку  розвитку в системі ремонту людських тіл.  Що не може не резонувати з нашою духовністю.

Даний прециндент заслуговує на увагу суспільства оскільки проблема трансплантації та донорства зокрема являється однією з найнагальніших проблем цього часу. Тому слідкуймо та тримаймо кулаки за нашого колегу. А нам усім здоров'я, друзі.