Шукати в цьому блозі

понеділок, 9 січня 2017 р.

ДІВЧИНА У ПОТЯЗІ

                                               


Подивився фільм.  Під час перегляду мене увесь час не покидало відчуття, що історія "витягнута за вуха". Як серіал, як на замовлення, як просто щоб написати для заробітку.
      Не скажу що мені було не цікаво. Та я нічого з нього не взяв.
      З самого початку автор хотів нав'язати детективно психологічний настрій у який я ніяк не міг в'їхати.
     Взагальному картину можна розділити на кількість персонажів.  І кожна частина - людська доля. Це як листок паперу розділений на 4 частини. Усі частини різні та 1/4 частину - тобто головного героя автор висвітлює найтемнішою.
     ///Я дивився фільм, як гру автора з його персонажами. ////
     Усе тривало до якогось моменту поки нам не захотіли показати іншу сторону дійсності , яка може бути в світлі іншого бачення.   На цьому фільм і кінчився. Зміст назви притягнуто до сюжету. Бо якщо відтяти початок чи історію потягу взагалі то це звичайний мильний серіал - нічого особливого. Навіть більше - він зкопійований з більшості детективів. І нічого більше.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
      Насправді все набагато глибше ніж читач може собі уявити. І сама книжка тут грає другорядну роль.
     Цей роман написала людина яка народилась не в бідній сім'ї.  Її батько був професором економіки і фінансовим журналістом. Це досить розумна людина яка вивчала філософію, політологію та економіку в оксфордському університеті. Згодом вона працювала журналістом у газеті "The Times". А також написала книгу фінансових порад для жінок — "The Money Goddess" («Богиня грошей»).
     Та потім думаю все було не так райдужно. Бо надалі Гоукінз почала писати романтичні комедії під псевдонімом Емі Сільвер (Amy Silver), які не приносили їй успіху. І працювала вона уже дома. І "Дівчину у потязі " теж писала дома. А щоб її закінчити позичила у батька грошей.
     Думаю на той час вона з успішної журналістки перетворилась на безробітнього нечитабельного письменника. В той час вона пише книжку «Confessions of a Reluctant Recissionista» - «Сповідь вимушеного рецессіоніста»( рецессіоніст — людина, одяг якої не відповідає її матеріальному становищу). З того, як називається книжка можна зробити висновок, що тоді це їй було дуже близьке. Та історія теж не увінчалася успіхом.
       Після вона пише сюжет про який ми говоримо. Та можна з впевненістю сказати, що історія   її життя та книга про рецессіоністів  стали певним гороскопом у цьому сюжеті.  І це і є справжній детектив.
                                                                                 // Хоча можливо я і помиляюся .. //

Немає коментарів:

Дописати коментар